>>Я тебе отвечу по-русски, не сочти за оскорбление. Ніяких образ. Ми спільно йдемо до Європи і цивілізації - то ж кожен може на чому схоче балакати. А держава вчить наших дітей нашій мові - оце й є вірна державна політика. Мій дід теж потрапив в полон під Москвою - в арт полку не було ні одного снаряди чи патрону - німці прийшли, всі офіцери пострілялися. Полон, пройшов самі страшні табори, в 44 звільнили з табору в Польщі, і відразу відправили в армію, брав Берлін, далі - Далекий Схід, повернувся лише навесні 47 року. Розповідав, шо страшна була війна. І казав, шо не бачив людей вбитих кулею - всі вбиті артилерією чи бомбами. Обидві сім'ї діда й баби (батьки й брати) - повимерали в 33 році. Дід вижив, бо був тоді на строковій службі, а баба - їздила на заробітки. Людожерські режими, що коричньові, що червоні. Чудо, шо ми всі тут є, бо вже комуняки з нацистами все зробили, аби цього уникнути.
no subject
Ніяких образ. Ми спільно йдемо до Європи і цивілізації - то ж кожен може на чому схоче балакати. А держава вчить наших дітей нашій мові - оце й є вірна державна політика.
Мій дід теж потрапив в полон під Москвою - в арт полку не було ні одного снаряди чи патрону - німці прийшли, всі офіцери пострілялися. Полон, пройшов самі страшні табори, в 44 звільнили з табору в Польщі, і відразу відправили в армію, брав Берлін, далі - Далекий Схід, повернувся лише навесні 47 року. Розповідав, шо страшна була війна. І казав, шо не бачив людей вбитих кулею - всі вбиті артилерією чи бомбами.
Обидві сім'ї діда й баби (батьки й брати) - повимерали в 33 році. Дід вижив, бо був тоді на строковій службі, а баба - їздила на заробітки. Людожерські режими, що коричньові, що червоні. Чудо, шо ми всі тут є, бо вже комуняки з нацистами все зробили, аби цього уникнути.